Якось раз батько зі своїм сином і осликом у полуденну спеку подорожували найближчими селами. У першому ж їх окликнули і побранили за те, що вони удвох їдуть на тварині, не шкодуючи її. Батько зліз.
У другому селі насварили сина, за те, що той не любить батька, який змушений йти пішки. Далі на віслюка сів тільки батько.
У третьому селі вже сварили батька за бездушність до юного сина. Після цього вони вирубали в лісі жердину, зв’язали осла і понесли на собі.
У четвертому селі їх лаяли за зрубане дерево та їхню дурість – адже віслюка можна було і вдома залишити. Потім вони взяли осла під вуздечку, але в цьому випадку їх обізвали бовдурами, адже віслюк йде даремно, без діла.
У підсумку батько сказав синові, що так буде завжди – якщо ти не думаєш своєю головою, а живеш думкою людей і їхнім розумом, то ніколи нікому не догодиш.
