Велика і неординарна людина Сальвадор Далі – іспанський живописець, графік, скульптор, режисер і письменник. Один із найвідоміших представників сюрреалізму. Цитати і висловлювання Далі такі ж неординарні як і його картини.
Про життя і себе
Жити – це насамперед брати участь.
Я завжди бачив те, чого інші не бачили; а того, що бачили інші, я не бачив.
Як на мене, багатіти не принизливо, принизливо померти під парканом.
Я не приймаю наркотики. Я і є наркотик.
Нормальність ставить мене в глухий кут.
Усе, що я обіцяю, я роблю – коли-небудь. Усе, що хочу, збувається – рано чи пізно.
Найпростіший спосіб звільнитися від влади золота – це мати його в надлишку.
Ще в ранньому дитинстві я набув хибної звички вважати себе не таким, як усі, і поводитися інакше, ніж інші смертні. Як виявилося, це золота жила!
Скромність – моя природна вада.
Яку б нісенітницю ти не ніс, у ній завжди є крихта правди. Гіркої правди.
У мене був девіз: головне – нехай про Далі говорять. Принаймні, нехай говорять добре.
Коли всі генії перемруть, Я залишуся в гордій самоті.
Я йду, а за мною натовпом біжать скандали.
Поки весь світ розглядає мої вуса, я, сховавшись за ними, роблю свою справу.
Мої вуса радісні й сповнені оптимізму. Вони схожі на вуса Веласкеса, і являють собою повну протилежність вусам Ніцше.
Вуса мої все зростають – як і сила моєї уяви.
Який я насправді, знають лічені одиниці.
Гадаю, найчарівніша свобода, про яку тільки може мріяти людина на землі, в тому, щоб жити, якщо вона того забажає, не маючи потреби працювати.
Я до непристойності люблю життя.
Про мистецтво
Межа тупості – малювати яблуко як воно є. Намалюй хоча б черв’яка, понівеченого коханням, і танцюючу лангусту з кастаньєтами, а над яблуком хай запурхають слони, і ти сам побачиш, що яблуко тут зайве.
Живопис і Далі не одне й те саме, я як художник не переоцінюю себе. Просто інші такі погані, що я виявився кращим.
Великі психологи й ті не могли зрозуміти, де закінчується геніальність і починається божевілля.
Твір мистецтва не пробуджує в мені жодних почуттів. Дивлячись на шедевр, я приходжу в екстаз від того, чого можу навчитися. Мені й на думку не спадає розтікатися в розчуленні.
Мій живопис – це життя і їжа, плоть і кров. Не шукайте в ньому ні розуму, ні почуття.
Комар, що рано вранці впивається вам у стегно, може послужити блискавкою, яка осяє у вашому черепі незвідані ще горизонти.
Помилка – від бога. Тому не намагайтеся виправити помилку. Навпаки, спробуйте зрозуміти її, перейнятися її змістом, притерпітися до неї. І настане звільнення.
Чому у вас годинник розтікається? – запитують мене. – Але суть не в тому, що він розтікається! Суть у тому, що мій годинник показує точний час.
Я б не купив жодної зі своїх картин.
У ліні шедеврів немає!
Про кохання
Побачив – і запало в душу, і через пензель проявилося на полотно. Це живопис. І те ж саме – кохання.
Любити жінку всією душею не варто. А не любити – не виходить.
Гала – єдина моя муза, мій геній і моє життя, без Гали я ніхто.
Любов – це найбільш оглупляюча сила з усіх, що тільки існують у житті людських істот.
Жінка – божественне джерело чоловічого отупіння.
Почуття банальне за своєю природою. Це нижчий природний елемент, вульгарний атрибут буденності. Коли мене охоплюють почуття, я перетворююся на форменого ідіота.
Я ніколи не зустрічав жінки одночасно красивої та елегантної – це взаємовиключні характеристики.
Усі біди від того, що ми не займаємося коханням скільки хочеться.
Про розум
Розум без амбіцій подібний до птаха без крил.
Особливість моєї геніальності полягає в тому, що вона походить від розуму. Саме від розуму.
Не бійтеся досконалості. Вам її не досягти.
Між мною і божевільним різниця тільки одна: божевільний думає, що він при своєму розумі, а я знаю, що я не при своєму розумі.
Навчання намагалося зробити з мене стандартного ідіота, я ж був щонайменше нестандартним.
Про ворогів
Якби у мене не було ворогів, я не став би тим, ким став. Але, слава богу, ворогів вистачало.
Ворогів я закидаю квітами – у труні.
Обожнюю розумних ворогів.