На небі тільки й розмов, що про море і про захід сонця. Там говорять про те, як до біса класно спостерігати за величезною вогненною кулею, як вона тане у хвилях, і ледве видиме світло, немов від свічки, горить десь у глибині.
Стоїш на березі й відчуваєш солоний запах вітру, що віє з моря. І віриш, що вільний ти, і життя лише почалося. І губи пече подруги поцілунок, просочений сльозою.
– Уже постукали на небеса, накачалися текілою, буквально провели себе … в останню путь. Хм. А ти на морі-то не побував.
– Не встиг, не вийшло.
– Не знав, що на небесах нікуди без цього?
Зрозумій, на небесах тільки й говорять, що про море. Як воно нескінченно прекрасне. Про захід сонця, який вони бачили. Про те, як сонце, занурюючись у хвилі, стало червоним, як кров. І відчули, що море ввібрало енергію світила в себе, і сонце було приборкане, і вогонь уже догорав у глибині. А ти? Що ти їм скажеш? Адже ти жодного разу не був на морі. Там нагорі тебе охрестять лохом.
Смерть – дуже неприємна форма буття.
-А про цигарки лікар дізнається, і у вас будуть неприємності.
-Дівчино! Зробіть мені мінет. Або… чайку принесіть.
-Аааа… Нога…
– Що з нею? Хворіє?
– Лікарю, операція вже закінчилася?
– Так. Ти в раю. Я – Господь, а він – святий Петро.
– Салям алейкум.
– У мене ж тільки гланди вирізали…
– Думаєш, ми справді сидітимемо на хмарі й говоритимемо про море?
– Так, я твердо в це вірю.
– Ми прямуємо до моря, ти там ніколи не був. Ось ми й вирішили поїхати
– Здається, я вже не хочу…
– Тобі в раю нема про що буде говорити.
– Так знаю, я хочу на море, але мені страшнувато…
– Знаєш, боятися нерозумно.
– Алло. Мене звати Мартін Брест. Як бачите, я якраз грабую ваш вшивий банк. А то розумієте, вибрав собі кльовий одяг, а розплатитися не в силах.
– Камера звук не записує. Але слова я передам.
Вибачте мій інтерес, але клієнти в піжамі приходять до нас не так і часто…
-Я вважаю, руки вже можна опустити. Руки вгору! Пограбування.
-Чо либишся, виродку? Гони гроші або помреш.
-Ви запізнилися буквально на хвилину.
-Думаєш, ми справді сидітимемо на хмарині й говоритимемо про море?
– Так. Я твердо в це вірю.
Швидкий автомобіль, мільйон марок у багажнику, і всього один тиждень жити.
Сестро, а не знайдеться солі й лимончика, а то текілку нічим закусити…
– Френкі – мужик не злий.
-Ти серйозно? Я чув, він відкусив яйця своєму боржнику. Причому обидва за один укус. І проковтнув їх!
– Ах, смакота.
– Що це було?
– Яйця бичачі.
-Вгадав перший. Це Кадилак для моєї мами. Кадилак для твоєї мами?
-Так. Кадилак-Флітвуд. Який Елвіс подарував своїй мамі. Моя мама – пристрасна прихильниця Елвіса. Пам’ятаю, в дитинстві я разом з нею дивився ТБ. І бачив, як він дарує. А мама навіть розплакалася. Відтоді це стало моїм найзаповітнішим бажанням, так. Але таких грошей не було.
– Це твоє бажання? Бажання номер один? Згоден, це не так гарно, як Кадилак для мами, але…
-Трахнути одразу двох?
-Переспати з двома.
-Це називається «трахатися».
-Це твоєю мовою.
-Та будь-якою мовою. Спати… спати – це заплющити очі й спати. А ти хочеш трахнути…
-Ну, як, ви їх заарештували? Я що, Бетмен? -Ви адміністратор? -Так. -Зміцніться. Вони хочуть підірвати готель. 30 кг тротилу. Ми побігли за саперами.
Описував мені море, а сам там не був…
-Це бардак чи кабаре? -Точно ніхто не знає.
-Я чув про вас із новин. Чув, у чому ваша біда. У вас є плани?
-Так… Ми збиралися на узбережжі.
-Моря не бачили.
-Не бачили, ніколи? Так поспішіть. У вас мало часу.
Я зрозумів! БОЯТИСЯ НЕРОЗУМНО!