“Маленький принц” – мудра казка-притча, джерело мудрості, в яку письменник вклав спогади і переживання свого дитинства. У казці просто й проникливо йдеться про найважливіше: про дружбу й любов, про красу й вірність, про обов’язок і нетерпимість до зла.
Усі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає.
Він не відповів на жодне моє запитання, але ж коли червонієш, це означає “так”, чи не так?
Королі дивляться на світ дуже спрощено: для них усі люди – піддані.
Ти назавжди відповідальний за всіх, кого приручив.
Якщо йти все прямо та прямо, далеко не підеш.
Коли стане дуже сумно, добре подивитися, як заходить сонце.
Очі сліпі. Шукати треба серцем.
Я ж не хотів, щоб тобі було боляче. Ти сам побажав, щоб я тебе приручив.
Слова тільки заважають розуміти одне одного.
Раз про що-небудь запитавши, не відступайся, поки не отримаєш відповіді.
Хотів би я знати, навіщо зірки світяться. Напевно, для того, щоб рано чи пізно кожен міг знову відшукати свою.
Таким був колись мій Лис. Він нічим не відрізнявся від ста тисяч інших лисиць. Але я з ним подружився, і тепер він – єдиний у цілому світі.
Квіти слабкі й простодушні. І вони намагаються надати собі хоробрості. Вони думають – якщо в них шипи, їх усі бояться…
У людей уже не вистачає часу що-небудь дізнаватися. Вони купують речі готовими в магазинах. Але ж немає таких магазинів, де торгували б друзями, і тому люди більше не мають друзів.
Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти – це твої дії, і немає іншого тебе.
Щось таке, через що один якийсь день стає не схожим на всі інші дні, а одна година – на всі інші години.
Справжні чудеса не гучні. І найважливіші події дуже прості.
Коли кажеш дорослим: “Я бачив гарний будинок із червоної цегли, у вікнах у нього герань, а на даху голуби”, – вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: “Я бачив будинок за сто тисяч франків”. І тоді вони вигукують: “Яка краса!”
Повинна ж я стерпіти двох-трьох гусениць, якщо хочу познайомитися з метеликами.
Є таке тверде правило. Встав уранці, вмився, привів себе до ладу – і відразу ж приведи до ладу свою планету.
Пильне одне лише серце.
Найголовнішого очима не побачиш.
У кожної людини свої зірки. Себе судити куди важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, значить, ти воістину мудрий.
