“Планета людей” – книга про крихкість життя, про таємничі духовні зв’язки людини з космосом та іншими людьми, роздуми про сенс життя, про те найкраще, що є в людині.
Пропонуємо найкращі цитати з книги.
Земля допомагає нам зрозуміти самих себе.
Ти побудував свій тихий світ, замурував наглухо всі виходи до світла, як роблять терміти. Ти згорнувся клубком, сховався у своєму обивательському благополуччі, у відсталих звичках, у затхлому провінційному укладі, ти спорудив цей убогий оплот і сховався від вітру, від морського прибою і зірок. Ти не бажаєш обтяжувати себе великими завданнями, тобі й так чималих труднощів коштувало забути, що ти – людина. Ні, ти не мешканець планети, що мчить у просторі, ти не ставиш питання, на які немає відповіді: ти просто-напросто обиватель міста Тулузи. Ніхто вчасно не схопив тебе і не втримав, а тепер уже занадто пізно. Глина, з якої ти зліплений, висохла і затверділа, і вже ніщо на світі не зуміє розбудити в тобі заснулого музиканта, чи поета, чи астронома, який, можливо, жив у тобі колись.
Ми дихаємо на повні груди лише тоді, коли пов’язані з нашими братами і маємо спільну мету; і ми знаємо з досвіду: любити – це не значить дивитися один на одного, любити – значить разом дивитися в одному напрямку.
Єдина відома мені розкіш – це розкіш людського спілкування.
Бути людиною – це і означає відчувати, що ти за все відповідаєш.
Як видно, досконалість досягається не тоді, коли вже нічого додати, але коли вже нічого не можна відняти.
Вода! У тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе не опишеш, тобою насолоджуєшся, не розуміючи, що ти таке. Ти не просто необхідна для життя, ти і є життя. З тобою в усій істоті розливається блаженство, яке не пояснити тільки нашими п’ятьма почуттями. Ти повертаєш нам сили і властивості, на яких ми вже поставили було хрест. Твоїм милосердям знову відчиняються вичерпані джерела серця.
Велич усякого ремесла, можливо, насамперед у тому й полягає, що воно об’єднує людей: бо нічого немає у світі дорожчого, ніж узи, що з’єднують людину з людиною.
Є тільки одна справжня цінність – це зв’язок людини з людиною.
Земля допомагає нам зрозуміти самих себе, як не допоможуть жодні книжки. Бо земля нам чинить опір.
…тобі й так чималих труднощів коштувало забути, що ти – людина.
Ні, ніхто не замінить загиблого товариша. Старих друзів нашвидкуруч не створиш.
Так влаштоване життя. Спершу ми стаємо багатшими, адже багато років ми саджали дерева, але потім настають роки, коли час перетворює на прах нашу працю і вирубує ліс. Один за одним йдуть друзі, позбавляючи нас притулку. І, сумуючи за тими, хто пішов, потай ще й сумуєш про те, що сам старієш.
Працюючи тільки заради матеріальних благ, ми самі собі будуємо в’язницю.
У нашому світі все живе тяжіє до собі подібного, навіть квіти, хилячись під вітром, змішуються з іншими квітами, лебедю знайомі всі лебеді – і тільки люди замикаються на самоті.
Якщо бовдур прочитає вірші, його приймають за поета. Вірять, що йому до душі старий дірявий паркет, вірять, що він любить мангуста. Вірять, що йому приємна довіра гадюки, яка прогулюється під столом у нього по ногах. Віддають йому своє серце – дикий сад, а йому до смаку тільки підстрижені газони. І бовдур веде принцесу в рабство.
Він був вільний, так – занадто вільний, занадто легко він ходив по землі. Йому не вистачало вантажу людських стосунків, від якого важчає хода, не вистачало сліз, прощань, докорів, радощів – усього, що людина плекає…
Немов легкокрилий архангел, якому, щоб жити серед людей, довелося б сплутувати – зашити в пояс шматок свинцю…
– Дурень, ти його просто вигадав, ти й сам це знаєш. – Тоді все на світі обман…
Чорт забирай, населена ця планета чи ні?
Не можна сидіти на місці – раптом десь поруч оазис?
Чекав, що життя подасть мені знак, – і не дочекався.
А здоровий глузд? Його справа – пояснювати життя, нехай викручується як завгодно.
Туга – це коли жадаєш чогось, сам не знаєш чого…
Земля сама знає, яке їй потрібне зерно.
Істина людини – те, що робить її людиною.
Істина <…> це те, що робить світ простішим, а аж ніяк не те, що перетворює його на хаос.
Істина – не те, що можна довести, істина – це простота.
Логічно можна довести все, що завгодно.
Каторга там, де удари кирки позбавлені сенсу, де праця не з’єднує людину з людиною.
Лікар, оглядаючи хворого, не слухає стогонів: лікарю важливо зцілити людину. Лікар служить законам загального.
Коли ми осмислимо свою роль на землі, нехай найскромнішу і непомітну, тоді лише ми будемо щасливі. Тоді лише ми зможемо жити і вмирати спокійно, бо те, що дає сенс життя, дає і сенс смерті.
Занадто багато у світі людей, яким ніхто не допоміг прокинутися.
