У животі вагітної жінки двоє немовлят, один віруючий, інший ні. Один запитує іншого:
– А ти віриш у життя після пологів?
Віруючий:
– Звісно, всім зрозуміло, що життя після пологів існує, а тут ми, щоб стати сильними і готовими до того, що нас чекає потім.
– Це все дурість. Жодного життя після пологів немає, – каже невіруючий, – Хіба ти можеш уявити, який вигляд таке життя могло б мати?
Вірянин:
– Ну, я не знаю всіх деталей, але там буде більше світла і радості, і ми будемо, наприклад, їсти своїм ротом.
– Та це смішно! У нас є своя пуповина, і вона нас годує. А звідти ще ніколи і ніхто не повертався. Життя просто закінчується пологами.
Вірянин:
– Ні, я точно не знаю, який вигляд матиме наше життя після пологів, але в будь-якому разі ми побачимо маму і вона подбає про нас.
– Маму? – запитав невіруючий, – Ти віриш у маму? І де ж вона знаходиться?
– Та вона скрізь, вона навколо нас, завдяки їй ми живемо, без неї ми ніщо.
Невіруюче немовля:
– Повна нісенітниця! Я не бачив ніякої мами, тому очевидно, що її просто немає.
– Ні, я не згоден. Адже іноді, коли все навколо затихає, можна почути, як вона співає і відчути, як вона гладить наш світ. Я вірю, що наше справжнє життя почнеться лише після пологів.
А ти віриш?
