Якщо немає націоналізму, немає нації, я так до цього ставлюся. Націоналізм має бути не агресивний, він повинен бути дипломатичний, інтелігентний, і тоді я його підтримую.
Я не знаю визначення опорів, опір є, або його нема. Потрібно чинити опір, якщо тебе хочуть злизати, стерти з твоєї землі.
Невідомий вірус безпідставної брехні жив в мені до тридцяти п’яти років і не пропускав жодного сприятливого моменту, щоб ним скористатися. Важко і дорого платив я за користування цим злом, але перемогти його не міг.
Я побачився з мамою і татом. Вони виглядали в той момент так красиво, як ніколи. Можливо я скучив за ними, і нарешті побачив то, чого раніше не помічав.Наприклад то , що в мами з’явилися нові зморшки біля очей, а в тата нові сиві пасма щетини на бороді.
Віскі з колою і з льодом. Вона заходить в горло так, ніби казковий водопад з верхівок гір вливається у хвилі фйорду. Верхнє піднебіння зморщується від насолоди так, як зжимається ваша дупа в момент вільного падіння на американських гірках. Всі рецептори ротової порожнини кричать «Ура!» «УРА!»… І тихо вмирають разом з інтелектом, для того щоб завтра зранку встати і відчути різкий запах тисячі невидимих котів, які нагадили вам на зуби. Щелепи починають дрібнесенько цокотати від передсмаку наступаючого оргазму. Це алкоголізм.
Живи так, щоб було з чого поржати.
У мене завжди один і той же стиль: джинси, куртка, спортивне взуття або кросівки. Головне, щоб було легко, зручно і в повсякденному житті, і на зйомках, і на концертах. Чесно скажу: я жмикрут! Нелегко розлучаюся з грошима, тому що вони мені даються непросто. Для дому та сім’ї не шкода, а для себе, на шмотки — шкода. Що я, нарцис або альфонс, щоб наряджатися?
Краще бути оптимістом, який нічого не знає, ніж загинатися і ростити собі горб від того, що навколо самi проблеми.
Саме основне — не гамнити тим, хто навколо тебе.
Мені до одного місця, якою мовою людина говорить. Головне — те, що вона говорить. Якщо він знає узбецьку мову, але за Україну згідний піти на амбразуру, то нам такі люди потрібні в країні.
Патріотичні пісні треба писати весь час, а не тоді, коли їх писати треба. Бо до того, як в країні таке сталося, ніхто їх не писав, а зараз всі стали такими патріотами — понадівали собі вишиванки і поналіплювали їх на машини. Їх ще «вишиватниками» називають. Начепив вишиванку — і вже думаєш, шо все помінялося. Та вишиванка має бути десь глибше, зашита мамою і татом…
То є біда нашого народу, що ми є «тєрпіли».
Політики — люди з інакшої планети, вони закони придумують для нас, щоб нас, як отару тримати в якомусь периметрі.
Я впевнений, якщо людина щаслива, вона скрізь знайде привід для гарного настрою. Ось, приміром, ти їдеш на машині, поспішаєш. Тут корова переходить тобі дорогу. Щойно ти під’їхав до неї впритул – скотинка стала, граційно прогнувшись, губки склала і наклала “соковитий ляпас” на твою машину. Замість того, щоб кричати на пастуха, ти радієш. Корівка збагатила землю і твою машину. Яка краса!
Які ви жінки все-таки примітивні. Франція одна у вас в голові!
Колись Чехов сказав дуже життєву річ: кожна дія, яку ми робимо зараз, вже в цей момент впливає на наше майбутнє. Можна опустити руки, сказати: немає грошей, немає бажання… А можна засукати рукави і вже зараз починати плекати своє майбутнє!
Чим більше хочеш взяти від життя — тим менше воно хоче тобі дати.
Любов — це стан, коли ти не розумієш чому!
Українці хворіють на відсутність своєї гідності. Бо ми — “терпили”. Думаємо, хамство само собою десь дінеться. Усі біди на нас сиплються від того, що терпимо й мовчимо, поки дуже не припече.
Люди! Гарного вам дня, хоча я навіть не знаю, що сьогодні — вівторок чи субота і пофіг, вбивайте хамство посмішкою.
Моє головне джерело енергії — слухачі. Буває, виходиш на сцену зовсім розбитий, з високою температурою, а зал починає тобі підспівувати, причому тексти знає краще від мене, — хворобу як рукою знімає.
Хамство — це кал, який виходить через рот!
Ми любимо один одного і вміємо прощати, тому нам цікаво бути разом. Ми можемо послати один одного, але тут же обійняти і поцілувати. Але це треба виростити, як квітку. Цього не розкажеш – це треба прожити.
Замість того, щоб враховувати чужі помилки, я повинен зробити свої власні. Раніше їздив на Тойота Секвойя, юзал її п’ять років по нашому бездоріжжю, а тепер продав і купив собі точно таку ж.
Коли тобі в житті нічого не треба, то обов’язково цим скористається якийсь хер з боку і забере твоє.
Мій дім — єдине в світі місце, де мене люблять і чекають незалежно від того, хто я і скільки заробляю. Я ніколи не зраджу найближчих мені людей.
Помітив, що для того, щоб зробити людину щасливою, не потрібні якісь величезні простори. Досить включити фантазію і облаштувати той мінімум, який вже є, щоб відчувати себе краще.
Краще висушити одну дитячу сльозу, ніж пролити ріки крові.
Я не хочу нікого ні до чого намовляти. У кожної людини є своя совість, і кожен плекає своє щастя сам. І якщо ти реально вважаєш себе навіть не патріотом, а просто громадянином тієї країни, у якій іде війна, і ти нічого для неї не робиш, то, знаєш, ти — менше за нуль.
Я зненавидів наших політиків, бо то є лицеміри. Я зненавидів Росію, до якої завжди ставився толерантно. Я ніколи в житті не поїду до Криму. Для мене, то є зрада з боку Криму. Ніби взяли і вивернули назовні старі солдатські кальсони.
Якщо хтось плюнув тобі на плечі, є надія на те, що він просто не доплюнув на того, хто йшов перед тобою.
Колись мені часто давали поради. Я не прислуховувався, бо був дурний. А тепер не прислуховуюсь, бо вже мудрий. Тоді тратив час на то, щоб обламати собі роги. Тепер змушую себе прислухатися до порад людей, які досягли більше, ніж я
Відсутність нещастя — то вже щастя!
Хотіти в цьому світі – взагалі велике щастя. Треба дякувати Боженьку, що ти ходиш на двох ногах і що в тебе нічого не болить.
Сьогодні я живу в найбільш комфортний час, з точки зору фізичної, психологічної, і може, нескромно зазначу — матеріального стану. У мене немає занадто багато, але достатньо, щоб я відчував себе щасливою людиною.
Мені кайфово. Я навчився жити з тим, що маю.
