Одного разу цар вирішив випробувати всіх своїх підданих, щоб дізнатися, хто з них здатний зайняти в його царстві важливий державний пост. Натовп сильних і мудрих мужів обступив його.
– О ви, мої піддані,– звернувся до них цар.
– У мене є для вас дуже складне завдання, і я хотів би знати, хто зможе вирішити його.
Він підвів присутніх до величезного дверного замка, такого величезного, якого ще ніхто ніколи не бачив.
– Це найбільший і найважчий замок, який коли-небудь був у моєму царстві. Хто з вас зможе відкрити його? – запитав цар.
Ті, яких вважали мудрими, одразу ж почали роздивлятися замок, проте незабаром зізналися, що не зможуть його відчинити. Якщо вже мудрі зазнали невдачі, то іншим придворним нічого не залишалося, як теж зізнатися, що це завдання їм не під силу.
Лише один візир підійшов до замку. Він став уважно його розглядати і обмацувати, а потім смикнув його. І, о диво, замок відкрився, адже він був просто не повністю замкнений! Треба було тільки спробувати зрозуміти, в чому справа, і сміливо діяти. Тоді цар оголосив:
– Ти отримаєш місце при дворі, бо покладаєшся не тільки на те, що бачиш і чуєш, а й сподіваєшся на власні сили і не боїшся зробити спробу.