Хто хоче утримати – той втрачає. Хто готовий з посмішкою відпустити – того намагаються утримати.
Розум дано людині, щоб вона зрозуміла: жити одним розумом не можна. Люди живуть почуттями, а для почуттів байдуже, хто правий.
Я не йду, просто іноді мене немає…
Не завжди чиниш правильно, сину мій. Навіть якщо сам усвідомлюєш. Але саме в цьому іноді полягає принадність життя.
Найпростіші почуття – це і є найсильніші почуття. І одне з них – ревнощі.
У мене таке відчуття, ніби я опинилася серед людей, які збираються жити вічно. У всякому разі, вони так поводяться. Їх настільки займають гроші, що вони забули про життя.
Завжди знайдуться люди, яким гірше за тебе.
Я зараз щасливий. І мені байдуже, чи знаємо ми, що таке щастя, чи ні.
Все не так погано і не так добре, як це здається. І немає нічого остаточного.
Які дивні шляхи обирає іноді почуття, яке ми звемо коханням…
Я зрозумів, що немає такого місця, яке було б настільки хорошим, щоб заради нього варто було кидатися життям. І таких людей, заради яких це варто було б робити, теж майже немає.
Коли бачиш, які чудові будівлі люди будували за старих часів, мимоволі думаєш, що вони були щасливішими за нас.
Якщо ти хочеш де-небудь жити, значить, ти хочеш там померти.
Вам можна позаздрити. Ви ще раз починаєте все спочатку. Зберігши запал молодості, але втративши її безпорадність.
Деякі люди йдуть занадто пізно, а деякі – занадто рано, треба йти вчасно…
Які дивні шляхи обирає іноді почуття, яке ми звемо коханням…
– Від долі нікому не втекти, – сказав він нетерпляче. – І ніхто не знає, коли вона тебе наздожене. Який сенс вести торг із часом? І що таке, по суті, довге життя? Довге минуле. Наше майбутнє щоразу триває тільки до наступного подиху. Ніхто не знає, що буде потім. Кожен із нас живе хвилиною. Усе, що чекає на нас після цієї хвилини, – тільки надії та ілюзії. Вип’ємо?
Насправді людина по-справжньому щаслива тільки тоді, коли вона найменше звертає увагу на час і коли її не підганяє страх. І все-таки, навіть якщо тебе підганяє страх, можна сміятися. А що ж ще залишається робити?
Мужність зовсім не рівнозначна відсутності страху; перше включає в себе свідомість небезпеки, друге – результат невідання.
Ти вважаєш, що я кидаю на вітер свої гроші, а я вважаю, що ти кидаєш на вітер своє життя.
Як не дивно, але, поки ти пам’ятаєш про невпинне падіння, ще нічого не втрачено. Мабуть, життя любить парадокси; коли тобі здається, ніби все в абсолютному порядку, ти часто виглядаєш смішним і стоїш на краю прірви, зате коли ти знаєш, що все пропало, – життя буквально задаровує тебе. Ти можеш навіть не поворухнути пальцем, удача сама біжить за тобою, як пудель.
До найпростіших істин доходиш іноді манівцями.
Адже все залежить від тебе самого, від того, як ти сам до всього ставишся.
У наші дні перебільшують значення слова “щастя”… Існували епохи, коли це слово було взагалі невідомим. Тоді його не плутали зі словом “життя”.
Припинити гру вчасно – це найбільше мистецтво.
…найрозумніші люди можуть бути разюче дурними.
Безрозсудність ще не є хоробрістю.
Кожен чоловік, якщо він не бреше жінці, говорить дурниці.
Невже, щоб щось зрозуміти, людині треба пережити катастрофу, біль, злидні, близькість смерті?
Адже жінка може кинути коханого, але нізащо не кине сукні.
Трагізм і водночас іронія полягають у тому, що всі люди на землі, починаючи від диктатора і закінчуючи останнім жебраком, поводяться так, наче вони житимуть вічно. Якби ми постійно жили зі свідомістю неминучості смерті, ми були б більш людяними і милосердними.
– У вас такий щасливий вигляд! Ви закохані? – Так. У сукню.
Я взагалі хочу так жити, не слухаючи порад, без усяких упереджень. Жити, як живеться.
Феєрверк згас, навіщо ритися в золі?
– Хто знає, може, життя дано нам як покарання за ті злочини, які ми скоїли десь в іншому світі? Можливо, наше життя і є пекло і церковники помиляються, обіцяючи нам після смерті пекельні муки.
